Роки життя: з 1913 по 2007 рр. Один із засновників ракетно-космічної галузі України. Академік АН УРСР (1967 р.), доктор технічних наук, професор. Герой Соціалістичної праці, заслужений діяч науки УРСР (1983 р.). Лауреат премії ім. М. К. Янгеля, ветеран космічної галузі України, Почесний працівник космічної галузі України.
Біографія
Народився 24 червня 1913 року у с. Семенівка Менського р-ну Чернігівської облсті.
В 1934 –1943 роках працював льотчиком-інструктором в авіаційному інституті Москви.
У 1940 році закінчив Московський авіаційний інститут за фахом «озброєння літаків».
В 1940 – 1943 роках працює конструктором у московському КБ Іллюшина. З 1943 по 1946 рік - в Реактивному НДІ. Впродовж 1946–1951 років в НДІ-88 КБ Корольова, стає заступником головного конструктора.
У 1945 році був відряджений до Німеччини для вивчення німецької ракетної техніки, керував групою «Зоммерда» інституту «Нордхаузен» в радянській окупаційна зоні Німеччини.
З 1946 року - заступник С. П. Корольова, безпосередньо бере участь у розробці перших радянських балістичних ракет Р - 1, Р - 2, Р - 5.
З 1951 по 1954 рік - головний конструктор на військовому заводі в Дніпропетровську, в 1951–1958 рр. - перший заступник головного конструктора Особливого КБ (з часом – державне підприємство «КБ «Південне» ім. Янгеля») у Дніпропетровську.
З 1962 року працював професором Дніпропетровського державного університету.
У 1972–1980 роках - заступник керівника Дніпропетровського відділення Інституту механіки АН УРСР, із 1973 - керівник сектору проблем ракетно-космічної техніки.
З 1980 по 1988 рік - заступник директора Інституту технічної механіки НАН та Національного космічного агентства України, у 1988–1998 рр. - радник при дирекції, з 1988 - головний науковий співробітник.
Починаючи з 1954 року працював над створенням перших стратегічних ракет (на компонентах палива, що зберігаються тривалий час) Р-12, Р-14, Р-16, Р-36 — з орбітальними головними частинами, що розділяються, з наземним і шахтним базуванням; ракет РС-16А та Р-36М з з мінометною схемою старту, а також над створенням космічних ракет-носіїв — «Космос», «Космос-2», «Циклон» і космічних апаратів до них, керував розробкою та льотними випробуваннями ґрунтового рухомого льотного комплексу.
Його наукові праці лягли в основу наукового напрямку по оптимальному проектуванню ракетно-космічних систем.
У 1962 році Василь Сергійович був обраний членом-кореспондентом АН УРСР, з 1967 року — академік АН УРСР.
Ініціатор створення фізико-технічного факультету в Дніпропетровському університеті, який підготував багато наукових та інженерних кадрів для ракетно-космічної промисловості.
Майже все своє життя Василь Будник прожив у Дніпропетровську. Свій життєвий шлях він завершив у віці 94 років у 2007 році.
Василь Сергійович зробив величезний внесок у створення та розвиток національної, зокрема, й дніпропетровської наукової школи ракетобудування. Нагороджений багатьма високими державними нагородами. Герой Соціалістичної Праці. Лауреат Ленінської премії та премії ім. М. Янгеля АН УРСР (1989 р.). Заслужений діяч науки України, заслужений працівник ракетно-космічної галузі. Кавалер двох орденів Трудового Червоного Прапора, двох орденів Леніна, ордена Ярослава Мудрого 4-го ступеня.