Український політик та юрист. Народний депутат України V- VIII  скликання.

Місце народження та освіта

Народився 13 серпня 1971 року у Борисполі Київської області.

З 1987 до 1990 року навчався в Чернігівському юридичному технікумі, а з 1990 до 1995 року в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.

Має науковий ступінь кандидата юридичних наук зі спеціальності кримінальне право та кримінологія (кримінально-виконавче право).

Кар’єра

З 1994 по 1998 рік  - помічник, старший помічник прокурора, слідчий, заступник прокурора Бориспільської міжрайонної прокуратури.

У 1998-2001 роках - заступник прокурора Дарницького району, прокурор Подільського району Києва.

У 2000-2001 роках працював начальником управління з координації діяльності правоохоронних та інших держорганів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Генеральної прокуратури України.

У 2001-2002 роках займав посаду прокурора Київської області.

У 2002-2003 роках - заступник прокурора Києва.

З грудня 2003 по січень 2004 рік - помічник, старший помічник генерального прокурора України Геннадія Васильєва.

У 2006-2007 рр. - народний депутат України V скликання від Блоку Юлії Тимошенко. Заступник голови комітету Верховної Ради з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю.

З 2007 по 2012 рік - народний депутат України VI скликання від БЮТ. Голова комітету ВР з питань правової політики.

У грудні 2012 року обраний народним депутатом України VII скликання, в парламент пройшов самовисуванцем. Член комітету ВР з питань правової політики. Позафракційний. Безпартійний.

2 лютого 2013 році обраний головою політичної партії «Справедливість».

З 2014 року - народний депутат України VIII скликання. Не входить до складу будь-якої фракції. Член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя.

Відзнаки

З 2001 р. має ранг державного радника юстиції 3-го класу (генерал-майор юстиції). Заслужений юрист України (2011 р.).

Сім'я

Дружина - Тетяна Валентинівна, доньки: Дарина та Ольга (2001 та 2004 р. н.).

Хобі

Спорт, зелений туризм, книги.

Компромат

Сергія Міщенка з екс-генпрокурором Віктором Пшонкою пов'язує довготривала історія. Син генерального прокурора, нардеп від Партії регіонів Артем Пшонка, став хрещеним батьком сина Сергія Міщенка. Тому не дивно, що голосувати у ВР за відставку генпрокурора Пшонки Міщенко відмовився. За свідченням представників «Батьківщини» тоді це стало причиною його пересування вниз у передвиборчих списках партії і як наслідок - відходу з фракції.

Як повідомлялося у ЗМІ, призначення Віктора Пшонки на посаду генпрокурора також пройшло за участю Сергія Міщенка, тоді ще члена БЮТ. У листопаді 2010 року перед тим як проголосувати «за», Міщенко пояснив свою позицію тим, що призначення Пшонки - це стабільність для тисяч працівників прокуратури та їх сімей, а самого Пшонку він особисто знає як «глибоко віруючу людину». « З часом Віктора Павловича (Пшонку - прим. ред.) будуть називати «наш батько», а це коштує багатьох цих зірок на погонах», - сказав Сергій Міщенко перед голосуванням у парламенті.

У 2011 році Віктор Янукович нагородив Сергія Міщенка званням «Заслужений юрист України», але останній від нього відмовився. Депутат з приводу своєї відмови заявив, що дане високе звання не може прийняти, адже те, що відбувається в Печерському суді, не можна назвати правовими діями і додав: «Я просто не можу від влади прийняти нагороду, влади, яка для політичних репресій використовує юристів».