Американський політик, сенатор від штату Аризона, представник Республіканської партії США.
Місце народження та освіта
Народився 29 серпня 1936 року на авіабазі ВПС США «Коко Соло» недалеко від міста Колон в Панамі (у той час орендована США зона Панамського каналу). Його батько і дід були адміралами Військово-морських сил США.
У зв'язку з тим, що батько Маккейна був військовим, його родина часто переїжджала, і хлопчик багато подорожував у дитинстві (Нью-Лондон, штат Коннектикут; Перл-Харбор, штат Гаваї, інші військові бази на Тихому океані). Через часті переїзди в цілому Маккейн навчався приблизно в 20 різних школах. В дитинстві він захоплювався спортом і навіть досяг особливих успіхів у спортивній боротьбі. Маккейн відрізнявся енергійним характером, прагненням перемагати, був запальним.
У 1958 році закінчив Військово-морську академію в Аннаполісі (штат Меріленд). Щорічно Джон отримував близько ста доган і часто підпадав під стягненням за порушення дисципліни, як за дрібниці, такі як нечищені чоботи, так і за недоречні висловлювання на адресу керівництва.
У 1974 році закінчив Національний військовий коледж у Вашингтоні.
Кар'єра
Починаючи з 1960 року, служив льотчиком на авіаносцях, був інструктором на військово-морській базі Меридіан у Міссісіпі, потім знову пілотом на авіаносці.
У 1967 році брав участь у військових діях у В'єтнамі. У жовтні того ж року під час бойового вильоту його літак був збитий над Ханоєм. Маккейн був поранений і потрапив у полон, в якому провів п'ять з половиною років, завдяки чому (а також тому, що його батько командував американськими військами під час війни у В'єтнамі) став відомий у себе на батьківщині. У березні 1973 року, із завершенням війни, був звільнений.
У 1974 році, після закінчення Національного військового коледжу, був командувачем навчальної ескадрильї, морським офіцером зв'язку при Сенаті США (пізніше Маккейн назвав отриманий тоді досвід "реальним входом у світ політики").
У 1981 році вийшов у відставку. Деякий час працював у компанії з торгівлі пивом, яка належала, його другому тестю.
Завдяки фінансовій підтримці свого другого тестя, крупного бізнесмена, почав політичну кар’єру. У 1982 році - обраний до Палати представників Конгресу США від штату Аризона від Республіканської партії.
У листопаді 1986 року став сенатором від штату Аризона, після чого тричі, у 1992, 1998 і 2004 роках, також був обраний на цей пост. У сенаті був членом Комітетів у справах індіанців, у справах збройних сил, торгівлі, науки та транспорту.
З 1993 року став Головою ради директорів Міжнародного республіканського інституту.
Маккейн з самого початку зарекомендував себе як політик-індивідуаліст, нерідко йшов "проти течії" і протестував проти рішень, прийнятих його республіканською партією. Так, ще в Палаті представників він виступав проти введення миротворчого контингенту американських військ до Лівану на початку 80-х (підтриманого партією), був проти скорочення податків на початку 2000-х років, запропонованого адміністрацією Джорджа Буша-молодшого. Маккейн також пропонував збільшити податки на сигарети з тим, щоб ці кошти пішли на фінансування антитютюнових кампаній, і ця ініціатива була підтримана суперниками-демократами, проте не його однопартійцями. За час роботи сенатором став автором багатьох важливих законопроектів. До кінця 1990-х років Маккейн придбав значний політичний авторитет.
У 2000 році брав участь в політичній боротьбі за пост президента США. Проте програв вибори своєму однопартійцю Джорджу Бушу.
У 2008 році Маккейн повторно бере участь у передвиборчій президентській кампанії. Був єдиним кандидатом від Республіканської партії (на відміну від демократичних сил, від яких йшли Гілларі Клінтон та Барак Обама). В березні 2008 року кандидатуру Маккейна підтримав Джорж Буш, який заявив, що країні "потрібен такий президент" (як Дж. Маккейн). Проте американські виборці віддали перевагу кандидатурі Б.Обами.
У травні 2009 року Маккейн увійшов до Національної ради за нову Америку (National Council for a New America) - групу республіканських лідерів.
Через два роки, у 2010 році, Маккейн заявив, що більше не буде висуватися в президенти США.
Як людина з військовим минулим, він виступає за посилення американських збройних сил і є прихильником розгортання протиракетної оборони (ПРО) США в Європі. Він також виступав за доведення військової кампанії в Іраку до переможного кінця.
До російського керівництва він ставиться дуже критично. Не раз заявляв, що Росія навіть близько не є демократичною чи економічно розвиненою країною, і тому не повинна входити до "великої вісімки". За відступ від демократії від Джона Маккейна періодично дістається і президенту Білорусії Олександру Лукашенку.
У 2009 році велику популярність отримав блог плітика у Twitter, число його читачів перевищило мільйон. Маккейна навіть визнали одним з "геніїв" соціальних медіа.
Нагороди, звання
Відзначений званням Капітана 1-го рангу, має ряд військових нагород, зокрема, "Бронзова зірка", "Срібна зірка", "Пурпурне серце", "За бойові заслуги", хрест "За видатні льотні заслуги" та інші.
Родина
У 1965-1980 роках був одружений на фотомоделі Керол Шепп. Маккейн усиновив двох синів дружини. В 1966 році у подружжя народилася дочка. Пізніше бул прийнят рішення розлучилитися.
У 1980 році другою дружиною Маккейна стала дочка відомого крупного бізнесмена Джеймса Вілліса Хенслі. Від другого шлюбу у Дж. Маккейна народилися дочка і два сини. В 1993 році подружжя вдочерило дівчинку (сироту з Бангладеш).
Статок
У 2006 році Джон Маккейн зайняв 10-е місце в рейтингу найбагатших сенаторів США. Експерти оцінили статок політика в 29 млн доларів. Основним джерелом доходів виявилася пивна компанія, успадкована другою дружиною Маккейна від батька.
Згідно з опублікованими відомостями про доходи, річний прибуток Маккейна в 2007 році становив 405 409 доларів, проте доходи за 2007 рік його дружини Сінді не були розголошені, притому що в 2006 році вона заробила 6 млн доларів.
Скандал
На початку свого перебування в Сенаті Маккейн виявився залученим в гучний політичний скандал, пов'язаний з діяльністю банкіра Чарльза Кітінга, який у 1982-1987 роках був одним з його політичних спонсорів (всього Кітінг фінансово підтримував виборчі кампанії п'ятьох сенаторів США). Підтримка з боку Маккейна, як і інших сенаторів, не прзивела ні до яких результатів, крім морального збитку для них (пізніше фінансова компанія Кітінга збанкрутувала, він сам провів у в'язниці п'ять років, хоча і зміг розплатитися з більшістю потерпілих). Хоча Маккейн і не був звинувачений у протизаконних діях, але комітет Сенату з етики зробив йому зауваження у зв'язку з даною історією, сам він визнав помилковість своєї поведінки в цій справі.
Посилання на сторінку у соціальній мережі www.facebook.com/johnmccain.