Політика
17 листопада 2020
Павло Казарін: «Поки Трамп очолював США - вітчизняні фріки могли відчувати себе трендом»
Журналіст Павло Казарін впевнений, що американські вибори матимуть безпосереднє відношення до нашої країни.
news-image

Вибори в США - це куди більше про Україну, ніж ми звикли думати. Таку думку висловив Павло Казарін, український журналіст та публіцист.

За великим рахунком, ця кампанія повинна була дати відповідь на питання "чим був Дональд Трамп". Випадковістю або новою нормою. Його переконливий програш повинен був покласти гирі на першу чашу терезів. Його переконлива перемога - на другу. Але, в результаті, не сталося ні того, ні іншого. Програй Трамп з розгромним рахунком - і можна було б говорити про те, що популізм зазнав поразки. Що попит на ностальгію був випадковим. Що спроба скасувати політкоректність і етику виявилася невдалою. Його нищівна поразка дало б зрозуміти, що цінності не можна замінити цінниками. Що загравати з диктаторами - недозволено. Що американська роль "сторожа демократії" не ставиться під сумнів самими американцями. Його фіаско стало б доказом, що некомпетентність карається. Авторитарні замашки неприпустимі. Цинізм звинувачуємо, а війна з інститутами загрозлива. Якби Трамп програв - це стало б вироком всьому тому, що можна укласти в слово «трампізм»", - пише Казарін.

Але в тому й річ, переконаний журналіст, що він не програв. Його розрив з Джо Байденом становить 3%. 

Сімдесят з половиною мільйонів виборців хотіли залишити Трампа на другий термін. Вся його ексцентрика, нетактовність, ковід-дисидентство (що коштувало країні чотирьох В'єтнамів) не зробили його аутсайдером. Виявилося, що Трамп - це не чужа політтехнологія, а відповідь на внутрішній запит. Людина, чия поведінка і риторика сприймаються половиною тих, хто проголосував як норма. Трамп програв - і не програв. Персональна поразка не стала інституціональним вироком. Швидше за все, йому доведеться звільнити Білий дім в січні наступного року, але ніхто не знає, чи встигне звідти вивітритися його спадщина. Можливо, що в 2024 році США знову будуть проводити референдум про самих себе. На якому респектабельна політика знову зустрінеться зі своєю ексцентричною альтернативою", - продовжив Павло Казарін.
Джо Байден сьогодні виглядає як повернення США до себе колишнього. Але хто може впевнено сказати про те, що підсумковий результат не допускає матчу-реваншу? Суперечка про Трампа не була суперечкою про його програму. Це була дискусія про спосіб США, про їх місце і роль, завданняу майбутньому. І поки американські інтелектуали і «білі комірці» жахалися того, що відбувається - «сині комірці» укупі з обивателями готові були це, що  відбувається, продовжити. Іронія в тому, що всі ці дискусії нам добре знайомі", - додав український публіцист.

Також згадав Павло Казарін, що результати українських виборів кожен раз запускають суперечки про те, що нас об'єднує. 

Ми намагаємося зрозуміти, де той спільний знаменник, який робить нас нацією, а виборців - співгромадянами. Розрив між «елітою» і «обивателями» давно став темою для взаємних знущань. Адвокати «простого народу» твердять про чванство своїх візаві. Інтелігенція в відповідь каже про «шариковщину» і «шлунки». Але цей розрив ми традиційно списуємо на перехідний вік і колоніальне минуле. Переконуючи себе в тому, що час і розвиток зітруть протиріччя і обнулять різницю. Однак приклад США ризикує зруйнувати цю надію. Виявляється, що ні інститути, ні стійкість, ні статус єдиної наддержави не скасовують існування внутрішніх окопів. Те, що одним може здаватися порушенням норми - для інших буде служити її втіленням. Те, що одні сприймають як кінець історії - інші стануть вважати її початком. Президент-фрік без команди і цінностей, який мало не зруйнував країну і накоїв дурниць. Президент-патріот, який переміг старі еліти і той, хто програв корупціонерам. Обидва ці формулювання про одну й ту ж людину. Ні, не про Зеленського - про Трампа. Просто перше дадуть вам його противники, а друге - його прихильники", - пояснив Казарін.

Тому американські вибори матимуть безпосереднє відношення до нашої країни. Не тільки в силу курсу, який обере переможець по відношенню до України, - таку думку висловив Казарін. 

Не тільки в результаті позиції, яку займе Вашингтон по відношенню до Кремля. Вони важливі ще й тим символічним результатом, який визначить для Києва уявлення про норму. Поки Трамп був в Білому домі - будь-які українські експерименти не були у формулюванні занадто. Поки він очолював США - вітчизняні фріки могли відчувати себе трендом. Але якщо 45-й президент США програє безповоротно, якщо політика знову стане респектабельною, а претенденти без цінностей та команди більше не зможуть претендувати на перемогу, то це стане сигналом для всіх. Сигналом про те, що норма повернулася, правила окреслені, а викривлення виправлені. Але це стане зрозуміло лише в 2024 році", - підсумував журналіст.

До речі, "доля Путіна може зважитися на виборах, але не російських, а американських. Так вважає  соціолог Ігор Ейдман. Якщо переможе Байден і демократи візьмуть більшість в сенаті, вони змусять путінську владу відповісти за приниження, допомогу Трампу, злом і злив своєї пошти та інші провокації", - пише Ейдман.

Раніше стало відомо, що кілька великих медіаорганізацій в США відмовилися відправляти своїх журналістів на передвиборчі заходи президента США Дональда Трампа через небезпеку зараження коронавірусом. Про це повідомляє The New York Times. Видання зазначає, що їхати з президентом заборонили своїм журналістам The Wall Street Journal і The Washington Post.

Нагадаємо, Сполученим Штатам Америки і дружнім країнам час перестати марно сподіватись на метаморфозу президента РФ Володимира Путіна і почати докладати зусилля для досягнення демократичних змін в Росії і відмови Кремля від агресивної зовнішньої політики шляхом створенням певних умов.