Iнтерв’ю
31 грудня 2020
В освіту треба інвестувати кошти, мізки, кадри, шукати нові підходи – Роман Лозинський
Нардеп переконаний, що Шкарлет - це застій, відкат в минуле. Це потенційний ризик ліквідації ЗНО, це збільшення корумпованості в освіті, це толерування плагіату на всіх рівнях в галузі освіти.
news-image

Екслюзивне інтерв’ю з українським політиком та громадським діячем, народним депутатом України від фракції      «Голос» Романом Лозинським.

Кор.: Як ставитеся до введення локдауну в Україні? Чи довіряєте офіційній статистиці МОЗ?

Роман Лозинський: Локдаун - це лише інструмент. Велике питання до обрахунків, своєчасності і доказовості. Локдаун може бути ефективним інструментом, якщо його вводять і реалізовують разом з іншими діями. Обмеження організовують для розриву ланцюжків контактів між людьми. Але якщо не забезпечити в цей час відслідковування цих контактів, якщо не розуміти, хто є безсимптомним хворим, якщо не знати, чи ти контактував у кафе із потенційно зараженим… То змісту в ньому мало.

Тому паралельно має організовуватись масове тестування: безкоштовне, доступне, оперативне, яке справді буде мати високу долю правдивості результату. Сам по собі локдаун без паралельних дій не дасть нічого, крім величезного удару по мікробізнесу та економіці загалом. А це робочі місця, це сім’ї, це українці, які можуть вже не мати фінансової “подушки”.

Наразі маємо абсолютно жахливу результативність весняного локдауну, який був покликаний для того, аби виграти час на запровадження масового тестування. Його нема. Тому локдаун в січні - це хіба психологічний ефект імітації діяльності влади, імітації боротьби з пандемією.

Чому нам так важливе масове тестування. Сьогодні +- кожен третій тест - позитивний. Це означає, що тестують зараз лише тих, хто має симптоми або очевидно хворіє.

Чи довіряю статистиці МОЗу? Коротко - ні. Статистика міністерства маніпулятивна. В ній виставляють “перемогою” зменшення кількості нових хворих на фоні пропорційного зменшення тестування в цілому. Це абсурд, бо без масового тестування ми не можемо знати справжню картину.

Кор.: Ваше ставлення до призначення Сергія Шкарлета міністром освіти та науки України. 

Роман Лозинський: Шкарлет - регіонал і лояльний до влади, яка втекла в Ростов та інші міста Росії. Він плагіатор, а плагіатор не може керувати одним із найбільш стратегічних секторів в Україні - освітою. В освіту треба інвестувати кошти, мізки, кадри, шукати нові підходи. Завдяки розвитку освіти, ставати більш розвиненою країною.

Шкарлет - це застій. Це відкат в минуле. Це потенційний ризик ліквідації ЗНО, це збільшення корумпованості в освіті, це толерування плагіату на всіх рівнях в галузі освіти. Важко вважати його справді міністром, якщо під час голосування з мінімально необхідних 226 голосів депутатів вже виявлено ряд фактів “кнопкодавства”. Тож це незаконно призначений міністр.

Кор.: Росія ввела санкції проти депутатів фракції «Голос». Як ставитеся до введення санкцій та чи вплинуть вони якимось чином на ваше життя.

Роман Лозинський: Важко уявити краще визнання вірності Україні і проукраїнської позиції загалом. Більшість наших депутатів з “Голосу” потрапили до санкційного списку ще в “першій хвилі”, до того, як Кремль наклав їх ще на половину нашого Парламенту. Тому коротко - це визнання роботи.

Кор.: Ваше ставлення до бюджету на 2021 рік. На що, на вашу думку, потрібно було виділити більше коштів, а де їх виділено забагато?

Роман Лозинський: Бюджет демонструє пріоритети держави. В 2021 році більш ніж вдвічі зросли витрати на Офіс Президента, зросли витрати на СБУ та Поліцію. Тому бачимо, що пріоритет влади - будувати і далі поліцейську державу.

Ми бачимо, чим це закінчується на прикладі сусідньої Білорусі. Коли єдиними, хто підтримує в.о. Президента - це його силовики.

Натомість, на українську армію в новому бюджеті коштів недостатньо, на критично важливу галузь охорони здоров’я закладені кошти не допоможуть побороти пандемію. Зі статей на місцеве самоврядування та розвиток громад кошти намагалися забрати (ДФРР) та перекинути на соцеконом. Тобто, по суті, на підкуп окремих депутатів, аби отримати більше коштів для засівання своїх округів так, як це відбувалося десятками років до цього.

Ми бачимо зовсім розбалансований бюджет, в якому доводилося виборювати і вигризати статті для справді розвиткових питань освіти, медицини, місцевого самоврядування. Частину вдалося відвоювати, але недостатню для того, аби підтримати цей бюджет зеленою кнопкою.

 

 

Нагадаємо, про готовність шкіл до дистанційного навчання, 12-річну середню освіту, вибори під час карантину, нові обов’язки батьків та чим карантин допоміг цьогорічним випускникам читайте в ексклюзивному інтерв’ю зі співзасновницею ГО «Батьківський контроль» та ГО «Смарт освіта» Оксаною Макаренко.

Також радимо почитати думки Інни Костирі про змішане навчання, особливо ту частину, яка відбувається дистанційно. У мережі можна знайти багато матеріалів про важливість, інноваційність, ефективність змішаного навчання, проте для української спільноти вищої школи бракувало саме системних та методичних матеріалів.

Як стало відомо, третина дітей у світі не змогла перейти на дистанційну освіту - ЮНІСЕФ. Найгірше дистанційна освіта була налагоджена в країнах Африки на південь від Сахари, в бідних домогосподарствах і сільській місцевості.