У ніч на 26 квітня 1986 року, коли стався вибух на Чорнобильській АЕС в першу чергу була терміново викликана самостійна воєнізована пожежна частина по охороні міста Прип'яті. У різних приміщеннях і на даху почалася пожежа. СВПЧ №6 викликали її гасити.
Серед пожежників, які прибули першими на місце події був Герой України Тішура Володимир Іванович. Він народився в Росії, однак його батько родом з села в Чорнобильському районі. Після демобілізації з армії Володимир повернувся на Батьківщину, працював монтажником-висотником на будівництві атомної станції. Потім пішов працювати у СВПЧ з охорони м. Прип'яті.
Володимир брав участь в гасінні пошкодженої активної сторони реактора. Чоловік тримався до тих пір, поки не приїхало підкріплення пожежників з Київської області. В розпорядженні «Є!» опинилися листи дружини Володимира Тішури Зінаїди, яка розповідала родичам про перебіг днів після аварії.
| “ | "Тітка Марія і Бабуся, пише вам Зіна. Ви напевно знаєте, що у нас на Прип'яті трапилася біда. Це сталося з п'ятниці на суботу. Вибух був о пів на другу ночі, Володя чергував тієї ночі, і вранці повинен був змінитися. Коли вночі стався вибух, світло згасло, літаки виють, сирени від машин теж, думали що війна почалася. А вранці, на світанку по радіо стали оголошувати, що стався вибух на атомній станції." |
Вранці дружині пожежника повідомили, що Володимир знаходиться у важкому стані та перебуває в місцевій лікарні.
| “ | "Я побігла туди, але лікарня була оточена міліцією зі зброєю. І так до вечора, тільки ввозили поранених до лікарні. Увечері в 21.00 я побачила Володю, весь коричнево-шоколадний, я закричала і мене відразу вивели з відділення. Сказали, що відвезуть його до Москви." |
27 квітня населення міста почали евакуювати. Дружина Володимира не поїхала в евакуацію, а відправилася до матері в Брянськ. Самого пожежника на літаку доправили в інститут ім. Курчатова в Москву. Вже 30 травня Зінаїда разом з сином відправилися до нього.
| “ | "30 травня ми з Юрою були у Володі в Москві. В інституті ім. Курчатова де він лежить, всі важкі, опромінені. У нашого важкі опіки: обличчя, руки і весь тулуб. Лікар сказав, що опіки не з легких. Поки живий, а там нічого невідомо. Весь опромінений. Коли стався вибух він вже був на самому верху цієї труби, втратив свідомість і лежав до 3 ночі, ковтав радіацію, поки прибули зі всієї Київської області всі пожежні частини" |
Коли дружина пожежника приїхала до московської клініки, її не пустили.
| “ | "Не можна говорять, він заражений радіоактивністю. Просиділи з Юрою з 7 ранку до 7 вечора, вийшов лікар, дав поговорити по телефону 3 хвилини. Володимир нічого не сказав, злий, голос нічого, тільки сказав «їдь додому». Лікарі нічого не говорять. Весь караул Володі лежить тут в Москві, всі важкі і командир частини теж. Всіх рідних лікарня викликає по телеграмі, щоб взяти кров, їм конче потрібне замінити кров." |
Зінаїда відправляла лист, коли Володимир Тішура ще був живим. Тоді вона збиралася знову їхати до нього 10 травня.
| “ | "10-го травня я їду знову до Володі в інститут. Може допустять. Може побачу живого. Вдома всі божеволіють. По радіо слухаємо повідомлення, але все це не правда. Цілу ніч вивозили трупи від вибуху. Інститут цей закритий. Листи, телеграми туди не доходять. Зашифрований, тільки туди треба їхати, тоді що-небудь можна дізнатися." |
Продовження листування Зінаїди Тішури (Частина ІІ)
| Читайте також: | Лист з минулого: як помирали пожежники в перші дні після вибуху на ЧАЕС. Частина 2 |
| Читайте також: | Туризм у зоні Чорнобильської АЕС: побачити, як зупинився час |
