24 травня 1881 у Києві народився Олександр Богомолець, вчений, який відкрив світові «сироватку Богомольця», що прискорювала зрощування переломів та загоєння м’яких тканин, нагадує «Є!» із посиланням на УІНП.
Олександр Богомолець - основоположник вітчизняної школи патофізіологів, доктор медицини, академік АН УРСР та її президент (1930–1946), академік та віце-президнт АН СРСР. Хоч НКВД і вважало його «підзрілим» через те, що двоюрідний брат Вадим Богомолець був генерал-хорунжим Української Держави за гетьмана Павла Скоропадського.
Народився в Лук'янівській в'язниці, де за участь в революційній боротьбі перебувала його мати — Софія Богомолець (Присецька). Після розгляду справи її відправили на каторгу, де вона і померла від сухот. Хлопчик виховувався у дідуся Миколи Присецького.
Вперше побачив свою матір лише в десять років, коли їм з батьком дозволили її відвідати. Батько працював земським лікарем.
Після закінчення гімназії Олександр Богомолець навчався на медичному факультеті Новоросійського університету в Одесі. 1909-го, у 28 років став доктором медицини.
Всесвітньовідомий фізіолог Іван Павлов позитивно оцінив докторську дисертацію молодого вченого, наголошуючи, що новаторські ідеї відкриють «нові, набагато ширші перспективи в медичній науці».
1911-го ректор Імператорського Миколаївського університету в Саратові професор Василь Разумовський запросив Богомольця на роботу. Він завідував кафедрою загальної патології з курсом бактеріології. Тут він створив лабораторію загальної патології, яка на ой час була кращою в Російській імперії.
З 1926-го професор Богомолець працював у Московському університеті. В цей період він досліджував переливання крові, вивчав можливість консервації донорської крові. 1929-го Олександр Богомолець став академіком АН України, а 1931-го — її президентом.
У Києві він створив і очолив Інститут експериментальної біології та клінічної фізіології, де розроблялися проблеми патологічної фізіології.
У Києві Богомолець завершив грунтовне наукове дослідження — тритомний посібник з патологічної фізіології, удостоєний Державної премії І ступеня.
Олександр Богомолець заснував геронтологічну школу, де вивчав процеси старіння, одним із перших почав вивчати гіпертонічну хворобу.
Опублікував понад 150 наукових праць з ендокринології, порушення обміну речовин, імунітету та алергії, раку, патології кровообігу, патогенезу, шоку, механізму дії переливання крові, старіння організму. Створив школу патофізіологів.
Переворотом у медицині стали дослідження Богомольця механізму продовження людського життя. Цим неабияк зацікавився Йосип Сталін, який хотів жити якщо не вічно – то довго, очікуючи від вченого «еліксиру молодості».
“ | Цей шахрай усіх обдурив, – так відреагував Сталін на смерть Олександра Богомольця. |
Внаслідок ідеологічної кампанії проти генетики, фізіології та патофізіології, які в Радянському Союзі були визнані буржуазною псевдонаукою припинила існування наукова школа Богомольця. Хоча розроблена ним антиретикулярна цитотоксична сироватка –«сироватка Богомольця» широко використовувалася.
Олександр Богомолець захоплювався музикою та полюванням.
“ | Батько казав, що після науки він найбільше любить музику і живу природу.Особливо він цінував Чайковського. Шоста фортепіанна симфонія була пов'язана у нього зі спогадами про матір. Коли будинок занурювався у сон, батько сідав за роботу і трудився до ночі. І весь цей час у нього в кабінеті тихо-тихо звучала музика. Такий режим він підтримував довго, - згадував син Олександра Богомольця Олег. |
Олександр Богомолець помер 19 липня 1946-го у Києві.