"Коли історія буде оцінювати нинішню кризу між Росією та Заходом, яка неминуче закінчиться відходом Путіна, можливо, буде важко приписати провину та відповідальність комусь одному", - пише радник хеджевих фондів Аві Тьомкін в блозі Forbes.

"Чи є головним винуватцем Путін, який вирішив, що розпад Радянського Союзу є найбільшою геополітичною катастрофою XX століття, або винен Захід, особливо ЄС, який розробляв плани нескінченного розширення, не звертаючи уваги на те, як це вплине на життєво важливі інтереси Росії?" - запитує автор статті.

"Здається очевидним, що головна проблема Путіна полягає в тому, що він невірно прорахував і розтлумачив всі основні прогнози в підході до кримського та українського питання, незважаючи на свої законні та виправдані вимоги", - стверджує Тьомкін.

На думку автора, надавши Сноудену політичний притулок, Путін відштовхнув від себе весь американський політичний та військовий істеблішмент.

Путін не поліпшив своє становище тим, як він відреагував на крах рейсу MH-17.

"Його реакція об'єднала в думках європейських політиків та суспільство та посилила підтримку санкцій США", - йдеться в статті.

"Путін помиляється, що Захід політично слабкий, Сполученим Штатам та президенту Обамі не вистачає рішучості та цілеспрямованості, і, отже, вони будуть терпіти будь-які дії Росії", - пише Тьомкін.

Масштаб та швидкість погіршення економічної ситуації, на його думку, свідчить про широку прірву між тим, як бачить Росію Путін, і реальністю.

"Внутрішній розкол в його оточенні, особливо між силовиками та олігархами, починає виходити на поверхню. Ті й інші починають усвідомлювати, що Путін - актив, який приносив їм такий великий прибуток,  стає загрозливим тягарем", - вважає автор статті.

"Положення Путіна як людини, яка модернізувала економіку та покращила життя в Росії, розхитується", - стверджує Тьомкін.

"Росія підходить до тієї межі, коли з'ясується, що анексія Криму та посягання на Східну Україну, які, як спочатку вважалося, запалять в Росії мрії про велич та в значній мірі посилять суспільну підтримку Путіна, фактично завдають Росії важкої економічної шкоди та відкидають її в комуністичну епоху, в гіршому розумінні цих слів ", - йдеться в статті.

"Все вищезазначене, швидше раніше, ніж пізніше, призведе до відходу Путіна з політики. Це відбудеться або шляхом перевороту в рамках існуючої системи влади, або шляхом "кольорової революції "(...) Путін також переконаний - і, можливо, він має рацію - в тому, що США прийняли стратегічне політичне рішення змістити його ", - вважає автор публікації.

"Однак важким питанням є те, чи зможе путінський режим спокійно та слухняно піти. У Путіна немає перспективи політичного притулку або фінансової гавані - отже, він може вибрати війну або серйозну ескалацію конфлікту", - вважає Тьомкін.

Можливим першим кроком може стати концентрація сил уздовж кордонів з державами Балтії або, навіть, окупація естонського міста Нарви, характеристики якого щодо російського населення та його симпатій близькі кримським, йдеться в статті.

Інша можливість полягає в тому, щоб виставити напоказ слабкість або нерішучість США, втручаючись і підливаючи масло у вогонь на Близькому Сході, або в ізраїльсько-палестинському конфлікті, або в країнах Перської затоки, шляхом підтримки Ірану, припускає автор.

"Міська легенда свідчить, що іспанська військова верхівка зібралася біля смертного одра диктатора Франко, віддаючи йому честь і бурмочучи:" Прощай, генералісимус! "Франко, який був вже зовсім поганий, відкрив на частку секунди очі і запитав:" Чому ви прощаєтеся? Куди ви всі йдете? "У Путіна немає намірів йти, і він вже точно не піде мирно", - підсумовує Тьомкін.