Звернення записала у своему Фейсбук волонтер Тетяна Бедняк, інформує «Є!».
(Орфографія і пунктуація автора збережені, – прим. Є l Єдність.інфо).
| “ | Послухайте, громадяни нашої країни!!! Друзі, знайомі, колеги, всі з ким знайома і з ким ще не перетиналася за життя. Ну реально кричати ж уже хочеться !!! Чоловікам на фронті страшно не від холоду, чи не від обстрілів жеж постійних зараз, хоч і дістали вже орки сраньіепонаехалиихтамнетьі !!! Страшно за нас. За країну. За те що в тилу розгойдують !!! Моя біль, мій крик уже !!! #Хватитстрануколихать!!! Поїдеш до пацанів на фронт - одне просять - "Нехай у вас буде спокійно, нехай буде порядок!!! Ми нормас, встоїмо за вас!" Ні дня ні ночі у моїх зайчиків без обстрілів. Мар'їнка, Красногорівка. Орки свинолупі луплять, гатять важким по нашим - а вони стоять !!! Вони заради нас там стоять !!! Ви що думаєте - воно там курорт? Вони заради мети стоять - заради країни Україна !!! Заради нас з вами!!! Командир, пам'ятаєш, ти казав - "ми тут на фронті все утримаємо - ви там, поки ми воюємо, країну не просріт!!!" Не можу я без болю дивитися зараз. Я пам'ятаю Майдан і ніколи не забуду. Те, що відбувається зараз - це, вибачте, ні в які ворота не лізе. Олександр Тимофійович дзвонить: "Танюша, поговорити можна, що ж таке відбувається то?" А ми же з ним з 2014 від Трохізби до Станиця пройшли.... Бригада наша воювала - я допомагала всім, чим могла ... Всяко на війні бувало - але вони, мої мужики з 92 завжди мене підтримували, заспокоювали, якщо що. Він зараз в іншій бригаді, але ми ж як одна сім'я - не кидаємо один одного. Пліч-о-пліч і далі. Разом. Ось ми і записали звернення з фронту. Бо накипіло. Бо болить. Разом і до кінця. До Нашої перемоги !!!! |
Послушайте, граждане нашей страньі!!! Друзья, знакомьіе, коллеги, все с кем знакома и с кем еще не пересекалась по жизни. Ну реально орать же уже хочется!!! Мужикам на фронте страшно не от холода, не от обстрелов жеж постоянньіх сейчас, хоть и достали уже орки сраньіепонаехалиихтамнетьі!!! Страшно за нас. За страну. За то что в тьілу раскачивают!!! Моя боль, мой крик уже!!! #хватитстрануколыхать!!!! Поедешь к пацанам на фронт - одно просят - "Пусть у вас будет спокойно, пусть будет порядок!!! Мьі нормас, вьістоим за вас!" Ни дня ни ночи у моих зайчиков без обстрелов. Марьинка, Красногоровка. Орки свинолупьіе лупят, гатят тяжельім по нашим - а они стоят!!! Они ради нас там стоят!!! Вьі что думаете - оно там курорт? Они ради цели стоят - ради страньі Украина!!! Ради нас с вами!!! Командир, помнишь, тьі говорил - "мьі тут на фронте все удержим - вьі там, пока мьі воюем, страну не просрите!!!" Не могу я без боли смотреть сейчас. Я помню Майдан и никогда не забуду. Происходящее сейчас - єто, извините, ни в какие ворота не лезет. Александр Тимофеевич звонит: "Танюша, поговорить можна, что ж такое происходит то?" а мьі же с ним с 2014 от Трехизбьі до Станички прошли.... Бригада наша воевала - я помогала всем, чем могла... Всяко на войне бьівало - но они, мои мужики из 92 всегда меня поддерживали, успокаивали, если что. Он сейчас в другой бригаде, но мьі же как одна семья - не бросаем друг друга. Плечом к плечу и дальше. Вместе. Вот мьі и записали обращение с фронта. Бо накипело. Бо болит. Разом і до кінця. До нашої перемоги!!!!
Опубликовано Татьяной Бедняк 15 ноября 2016 г.
