Військовослужбовець з Луганщини Анатолій Волошин зачитав власного вірша. У ньому боєць поділився власними відчуттями та спогадами, а ще - поділився своєю заповітною мрією, передає «Є!», посилаючись на "5 канал".

Туман загус і ніхрєна не видно,

Дерева змерзли, лиш стовпи гудуть

І сєпари сидять, і ніби-то і близько,

Ми їх все ждем, ну а вони не йдуть.

А я стою, у "тєплік" виглядаю,

В таку погодку видимості – ноль,

В журналі знов "без змін" я накатаю,

І прозвучать "четвірка" і "п'ятірка", й "ноль".

Поляки, німці, бусурманство всяке,

Вже відгрібало тут по саме німогу,

Тепер приперлися і братські москаляки,

Дасть Бог, вже завтра відкопаєм їх в снігу.

На краснім териконі, видно, лазять,

А "Дашечка" так хоче пострілять.

Їй Богу, якщо знов не сглазять,  

Насипав їм би "коропів" штук п'ять.

Тріщить в буржуйці весело гілляча,

Собаки по-тихесеньку сопуть,

Як мало треба для людського щастя,

Іще б додому, й very-very good!