Україна
29 листопада 2017
1932 рік: селянський опір Голодомору
Неправда, що люди добровільно дали приректи себе на голодну смерть.
news-image

85 років тому - наприкінці осені 1932-го - в українських селах збільшувався спротив сталінській аграрній політиці.

Неправда, що люди добровільно дали приректи себе на голодну смерть. Таємні документи ОГПУ подають зовсім іншу картину. Про це йдеться в блозі

"216 масових виступів"

Вже у вересні 1932 року спецслужби фіксують небажання сільських рад брати спущені згори - з обкому, райкому - плани хлібозаготівель, за якими фактично доведеться віддати державі все збіжжя до останнього зернятка.

Наприклад, 26 вересня секретно-політичний відділ ОГПУ у спецзведенні № 60 сигналізує, що "в Україні від початку хлібозаготівель відмови від прийняття планів відзначені в 92 районах по 446 сільрадах".

Люди чинять "прямий спротив хлібозаготівлям". Серед колгоспників поширені такі міркування: "Недовго залишилося мучитися: закінчимо обмолот, розійдемося з колгоспів, жити так далі немає сенсу, одноосібник набагато заможніший за нас".

На Канівщині 43 сім'ї подали заяву про вихід із колгоспу:

"Народ працює в колгоспі через голод, - написали вони, - кожен нічим не зацікавлений. Колгосп третій рік не дає зарплати... Просимо виключити з колгоспу".

Масштаби опору, за даними секретно-політичного відділу, вражають:

"В УРСР упродовж липня і серпня зареєстровано 216 масових виступів. Число учасників в окремих виступах досягало 1 тис. людей, виступи супроводжувалися побиттям представників районної та сільської влади - Київська, Вінницька, Харківська області".

Карикатура з емігрантського видання в Німеччині: примусова рабська праця в радянському колгоспі під наглядом ОГПУ

Сценарії "саботажу"

Наприкінці осені 1932-го конфлікт загострився.

"У листопаді ц. р., - читаємо у зведенні від 5 грудня, - з метою розгрому сільської контрреволюції заарештовано 8881 осіб".

Показово, що проти грабіжницької сталінської політики виступають не лише пересічні селяни, але й голови і члени правлінь колгоспів, голови сільрад і навіть уповноважені райкомів партії, яким доручено пришвидшити "хлібозаготівлю":

"Серед заарештованих є: голів колгоспів - 311 чол., членів правлінь - 702, голів сільрад - 31, уповноважених РПК - 13".

Більше за те, місцеві представники партійної та радянської номенклатури - секретарі райкому, голови райвиконкому тощо - теж із обуренням ставляться до аграрного терору.

"Секретар РПК Хобарко-Оглій, голова РВК Грядунов, зав. оргвідділу РПК і інші відповідальні районні працівники замість мобілізації активу на виконання хлібозаготівель займаються розмовами про нереальність хлібозаготівельного плану навіть після його зниження, причому висловлювали думку про необхідність переважити весь хліб в колгоспах, щоб довести обкому нереальність плану".

Ось як практично виглядає "саботаж хлібоздачі", тобто спроба селян захиститися від неминучого голоду: "зрив зборів, присвячених хлібозаготівлям", "відтягування здачі хліба під різними приводами (нібито відсутність тяглової сили, відтягування обмолоту та ін.)", "залишання у відходах великої кількості чистосортного зерна", "організація підпільних зерносховищ, закопування хліба в ями", "ведення подвійної звітності - одна для колгоспу, де показувалася справжня наявність зерна, інша - де наявність зерна показувалася у значно применшеному вигляді".

Довідка з грифом "Не підлягає оголошенню" про збільшення експорту (в тому числі, продовольства) з України в 1933 році

Мовою фактів

"У цілій низці районів, - йдеться далі у документі ОГПУ, - зафіксовані випадки, коли керівники колгоспів спільно з членами партії і комсомолу займалися приховуванням необлікованого зернохліба в колгоспах".
"В артілі ім. Ворошилова у коморах виявлено 528 пуд. необлікованої кукурудзи, 60 пуд. ячменю і 240 пуд. пшениці, прихованої у відходах після молотьби".
"У колгоспі с. Столбуваха виявлено 11 комор, де ховали зерно. Встановлено, що правління артілі спільно з рахунковим апаратом не поставило на облік половину всього обмолоченого хліба".
"В артілі "Перемога" виявлено групу осіб, які займаються розбазарюванням і розкраданням зернохліба шляхом неправильного запису зерна ... У с/г артілі "Комінтерн" Бердянського району, з ініціативи голови правління Ткаченка, члена КП(б)У (з партії виключений) і члена правління Мілюса, кол. політбандита, навмисне було пущено в солому і полову 1,2 тис. пуд. зерна, а також було заховано 600 пуд. відходів, із яких згодом вилучили 40% чистої пшениці".
"Правління артілі "Незаможник" Бердянського району приховало від обліку 1,5 тис. пуд. хліба. З цієї кількості правління встигло розбазарити 150 пуд.".

"Розбазарити" - це віддати колгоспникам, що голодували.

Член сільськогосподарської артілі на Харківщині охороняє насіннєвий і страховий фонди господарства, 1933 рік

"Негайно арештувати всіх, хто пробрався з України"

Тим часом одноосібники з родинами тікають із села.

"У районах Київської обл. за останній час у зв'язку з тиском на тих, хто ухиляється від здачі хліба, відзначаються випадки втечі сімей одноосібників".

Наприклад:

"Троянівський район. У районі за останній час прийняли масові розміри виїзди одноосібників. Так, із с. Шуйськ виїхали до 100 родин, із с. Корчак - 24 сімейства, які кинули без нагляду свої господарства".

Або:

"Черняхівський район. З метою уникнення репресій за невиконання хлібозаготівель із сіл Більська, Холодіївка, Черемошня і Левочки виїхало 14 родин одноосібників".

Географію та масштаби втеч селян пояснює спеціальна директива ОГПУ №50031, що з'явилася в січні 1933 року. Повноважним представникам ОГПУ в Московській, Центрально-Чорноземній та Західній областях, у районах Нижньої і Середньої Волги та Закавказзя суворо наказано "на всіх дорогах, що ведуть з України ... виставити пікети".

Що ж, велено - зроблено.

Вже 2 лютого Сталіну і Молотову доповіли:

"Для припинення масового виїзду з України [...] транспортними органами ОГПУ організовані на дорогах: Північного Кавказу, України, Південно-Східної, Західної, Рязано-Уральської, Самаро-3латоустівської, Жовтневої, Московсько-Казанської, Московсько-Курської і Московсько-Балтійсько-Білоруської - заслони і оперативні розшукові групи. В результаті проведених заходів з 22 по 30 січня включно всього затримано 24 961 осіб".

Упродовж наступного тижня затримали "утеклого елементу" з України ще 14 721 особу.

Що робити з утікачами, вказано у згаданій директиві ОГПУ № 50031:

"Негайно заарештувати всіх, хто пробрався з України ... застосовуючи ретельну фільтрацію. Всіх злісних контрреволюційних елементів помістити в концтабори, інших повертати в місця їх проживання, тих, хто відмовляється від повернення, спрямовувати в куркульські спецпоселення в Казахстан".

Про втікачів, що потрапили до цих поселень у Казахстані, ми й досі майже нічого не знаємо.

Між тим, саме в ті дні, коли ловили втікачів, з'явилася директива ОГПУ № 50062 (від 7 лютого 1933 року), де окреслено такі плани:

"У Південному Казахстані протягом зими-весни поточного року буде розселений для освоєння в сільському господарстві, рибних, кустарних промислах новий контингент у межах одного мільйона осіб".

Скільки серед них було людей з України?

Так само залишилися поза увагою долі селян, які наважилися тікати від сталінського свавілля за кордон.

"[Ново]Одеський район. У селах Градениці, Яськи, Троїцьке та Біляївка низка селян у зв'язку з хлібозаготівлями збирається піти в Румунію".

Чи вдалося тим сміливцям перейти радянський кордон, який, як відомо, на замку? А якщо вдалося, яка доля їх спіткала? Питання, питання… Вони (поки що) не мають відповіді.

У цій замітці за 1 жовтня 1934 року ужгородська газета "Вперед" посилається на "людей, які приходять з України". Отже, комусь із селян таки пощастило перейти кордон