Суспільство
5 січня 2018
Російська імперія нав’язала українцям любов до горілки
Історично пияцтво не було властиве українцям. До XVII століття наші пращури заглядали в чарку лише на великі свята.
news-image

Алкоголізм залишається величезною проблемою для країн колишнього СРСР. За статистикою, пияцтво є причиною смерті кожного третього українця чи росіянина. Хто і навіщо нав’язав нам таку надмірну пристрасть до спиртного, про це пише «Є!» з посиланням на ICTV.

Історично пияцтво не було властиве українцям. До XVII століття наші пращури заглядали в чарку лише на великі свята. Та й обмежувалися слабоалкогольними напоями – пивом, квасом чи медовухою. Любов до горілки нам нав’язали східні сусіди. Але не одразу. Горілку, яка вважається ледь не національним символом Росії – створили зовсім не росіяни. До XV століття Московія входила до Золотої Орди і була мусульманською державою. А іслам забороняє вживати алкоголь. Генуезькі купці неодноразово привозили виноградний спирт в Московію. Але поверталися ні з чим: до душі росіянам напій не припав.

У XVI столітті російський цар Іван Грозний зіткнувся з проблемою – у бюджеті не вистачало коштів для ведення війн. Зметикувавши, що продаж алкоголю швидко наповнить державну скарбницю, він видав наказ усюди відкривати так звані «царські шинки» – місця, де можна добряче випити та закусити. Для цього у Польщі запозичили технологію виробництва їхнього міцного напою – «вудки». Так алкоголь став частиною російської культури і водночас грізною зброєю, яку росіяни почали нав’язувати іншим підкореним народам. Наприклад, саме завдяки оковитій Росія остаточно приборкала бунтівний Сибір.

В епоху Петра І розпивання спиртних напоїв навіть отримало офіційне схвалення. Цар особисто подавав народу приклад, перетворюючи будь-яке державне свято у величезну пиятику. Так у пошуках грошей для завойовницьких війн Петро І штовхав імперію у безодню пияцтва. Бюджет Росії тоді відкрито стали називати «п’яним». Імператриця Катерина ІІ ввела державну монополію на виробництво алкоголю. Це, в свою чергу, штовхало людей виготовляти спирт у домашніх умовах.

Утім, Перша світова війна таки змусила керівництво Російської імперії взяти курс на тверезість. Микола ІІ запровадив «сухий закон» і заборонив продаж спиртних напоїв. Як виявилося, це була епохальна подія для всієї імперії. Уже в перший рік дії закону сума вкладів населення у банках зросла із 6 до 260 мільйонів рублів. А на виробництві різко скоротилася кількість прогулів та випадків травматизму. Однак тверезою країні судилося залишатися недовго – до 1925 року. Сталінська індустріалізація потребувала коштів і «сухий закон» виявився зайвим.

Якщо у 1940 році споживання алкоголю на душу населення в СРСР складало в середньому 1 літр на рік, то у 1960-му – уже 8 літрів, а у 80-х – взагалі 11. Це приблизно 55 пляшок оковитої на рік на кожного жителя СРСР. Але у гонитві за прибутками радянська влада не зауважила, як синхронно виросли злочинність, смертність та захворюваність на алкоголізм. У 1985 році Михайло Горбачов підписав відомий закон «Про заходи щодо подолання пияцтва», який в народі відверто висміювали. Бажаних результатів «сухий закон» не приніс.