Суспільство
13 серпня 2019
Жорстокість вражає: що штовхає людей на страшні вчинки
Найефективіший спосіб зниження рівня агресії в Україні — підвищення добробуту населення.
news-image

Те, що діється за дверима деяких помешкань українців, жахає навіть досвідчених поліцейських.

Реальні історії сімейного насильства пояснюють, що саме штовхає людей на жорстокі вчинки, пише «Є!» з посиланням на Експрес.

Чоловік зарізав дружину, мати ледь не до смерті побила дитину, син підпалив матір — це все реальні історії з життя нашої країни. Випадки домашнього насильства стаються щодня. Це навело нас на роздуми — що ж є основними причинами таких конфліктів? Щоби знайти відповідь, ми звернулися до людей, яким щодня доводиться мати з ними справу.

За даними поліції, майже кожен другий виклик у нічну пору доби стосується домашнього насильства. Найчастіше поліцейських викликають жінки — через психологічний тиск чи фізичну розправу чоловіків.

“Та буває різне, — розповідає 32-річна Юлія Таравська, яка вже майже чотири роки працює в поліції. — І не думайте, що до сімейного насильства доходить лише в бідних родинах, в алкоголіків. Випадки трапляються і в заможних сім’ях, які, на перший погляд, цілком добропорядні”.
“Щоби зрозуміти масштаби цієї проблеми в Україні, просто уявіть: зміна у патрульних триває 12 годин, за цей час у Дніпрі до нас надходить понад 80 викликів про домашнє насильство, — розповідає Антоніна Григоренко, 34-річна інспекторка патрульної поліції. — Кількість викликів збільшується в нічний час, особливо у святкові та вихідні дні”.

Часто причиною насильства стає побутове непорозуміння. Люди не вміють спілкуватися, домовлятися, знаходити компроміс. Замість того, щоб поговорити, висловити свою думку і вислухати іншу позицію, одразу кричать, звинувачують одне одного, дорікають.

“Якось приїжджаємо на виклик з повідомленням про домашнє насильство. Там така історія: молода жінка залишила десятирічну дитину на свого співмешканця. Сама пішла гуляти з подругою, — пригадує Антоніна Григоренко. — Та чоловік також вийшов з дому — чи то на роботу, чи то до знайомих, уже не пояснював. Дитина залишилася сама. Зранку ці люди повернулися додому. І от почалася сварка. “Де ти був?” — “А де ти була?” Словесний конфлікт переріс у бійку. Чоловік став завдавати удари жінці в обличчя та живіт, вона відбивалася. А потім схопила його за вухо і... відкусила!
Сусіди викликали поліцію. Ми заспокоїли їх, намагалися зрозуміти, хто винен. Зрештою обоє відмовилися писати заяву. Сказали — ви їдьте, а ми помиримося... Ми викликали чоловікові “швидку”, його госпіталізували, наклали шви”.
А я якось приїхала на виклик, де в одній квартирі жили бабуся, дідусь, чоловік, дружина, її коханець і їхні діти! — розповідає Юлія Таравська. — Лише уявіть, які там баталії!”

Був випадок, коли на 102 зателефонувала жінка — її чоловік зачинився з коханкою у квартирі заявниці. Відімкнути двері вона не могла. 

Ми приїхали на виклик. І уявіть: чоловік і коханка... стрибнули з другого поверху! Ми допомогли жінці відчинити квартиру. Вона виявила, що зникли гроші та документи на житло. Через 15 хвилин ми знайшли її чоловіка. Між ними спалахнув словесний конфлікт. Почалася штурханина. Я втрутилася, а чоловік заїхав мені кулаком у ніс”, - говорить поліцейський.

Кожен десятий виклик з повідомленням про домашнє насильство пов’язаний із застосуванням зброї.

“Особливо підвищена зона небезпеки — кухня, адже там чимало гострих предметів, — каже Юлія Таравська. — На виклики, де йдеться про домашнє насильство, обов’язково надягаємо бронежилети. Їздимо вдвох — чоловік і жінка. Розводимо сторони в різні кімнати, щоб окремо поговорити з постраждалим і кривдником. Буває, що людина вимагає розмови з патрульним певної статі. Наприклад, чоловік готовий розмовляти лише з інспекторкою. У таких випадках потрібна особлива тактика”.

Дуже часто постраждалі бояться писати заяви на кривдників.

“Про домашнє насильство нерідко заявляють сусіди, — каже Юлія. — Ми приїжджаємо на місце події, жінка — в гематомах. А чоловік біля неї такий спокійний: “Прошу, заходьте, в нас все добре, все нормально. А жінка мовчить, відмовляється писати заяву. Боїться”.

Злі, бо бідні?

“Щоби зрозуміти причини агресії українців, варто порівняти статистичні показники з цього приводу в різних країнах, — каже Олександр Стражний, лікар-психотерапевт. — Згідно з даними Управління ООН з наркотиків і злочинності, найнижчий показник убивств (менше одного на 100 тисяч населення) у Ліхтенштейні, Монако, Сінгапурі, Японії, Ісландії, Гонконзі, Кувейті, Швейцарії, Швеції, Австрії. Найвищий (від 40 до 90) — у Гондурасі, Венесуелі, Сальвадорі, Гватемалі, Ямайці. Україна за рівнем безпеки на 104-му місці (4,3 вбивства на 100 тисяч населення). Отже, у світовому рейтингу ми — десь посередині.

Висновок простий: що вищий добробут населення, то менше в суспільстві жорстокості. Навіть у США, які в “рейтингу агресії” на 108-му місці, небезпечні лише певні райони мегаполісів і гетто з бідним населенням, тоді як “середня Америка” цілком безпечна. Отже, найефективіший спосіб зниження рівня агресії в Україні — підвищення добробуту населення.

Агресію провокують певні гормони, — каже Ігор Корнієнко, кандидат психологічних наук, фахівець з практичної психології. — Норадреналін, адреналін, тестостерон можуть підсилювати агресивну поведінку. Перші два синтезуються у наднирниках при загрозі. Норадреналін (його ще називають гормоном люті) і адреналін приводять організм у стан бойової готовності, на їхній дії грунтується типова реакція на небезпеку: “бий або біжи”.

Емоційним вчинкам темпераментних людей сприяє і статевий гормон тестостерон. Особливо позначається він на характері чоловіків: особи з підвищеним рівнем цього гормону агресивніші у певних ситуаціях. Утім гормони не керують поведінкою, психічно здорові люди здатні опановувати себе.

Висновок простий: що вищий добробут населення, то менше в суспільстві жорстокості.

Як запобігти?

“Якщо відчуваєте, що в конфлікті настає кризовий момент, негайно викликайте поліцію”, — радить Юлія Таравська.
“У жодному разі не провокуйте агресора, постарайтеся сховатися від нього до приїзду поліції”, — додає Анастасія Павлова.
“Головне — не поводитися агресивно самому, — каже Олександр Стражний. — Треба тримати дистанцію, не підвищувати голосу. Але якщо це не допомагає, агресор далі вам загрожує — не соромтеся попросити про допомогу інших чи викликати поліцію”.

Патрульні нагадують про покарання за домашнє насильство.

Згідно зі статтею 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства тягне за собою накладення штрафу від 170 до 340 гривень, або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб.

Якщо дію вчинено повторно, особі загрожує штраф від 340 до 680 гривень, громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

Читайте також:Екснаречену Володимира Кличка побив новий бойфренд