Психологічний трилер знаменитого американського режисера Девіда Лінча "Малхолланд Драйв" (2001) зайняв перше місце в списку кращих фільмів XXI століття, що був складений BBC Culture на основі опитування 177 кінокритиків з 36 країн, повідомляє The Guardian, передає «Є!»

Друге місце в топ-100 дісталося картині гонконгського режисера Вонга Кар-Вая "Любовний настрій" (2000).

Драма "Нафта" (There Will Be Blood, 2007) Пола Томаса Андерсона стала третьою в рейтингу.

Четверте місце зайняв повнометражний аніме-фільм Хаяо Міядзакі "Віднесені примарами" (2001).

На п'ятій сходинці розмістилася картина "Отроцтво" (2014 року) Річарда Лінклейтера.

В результаті найпопулярнішими режисерами, за оцінкою критиків, виявилися Уес Андерсон, Апічатпонг Вірасетакул, Крістофер Нолан, Міхаель Ханеке, Пол Томас Андерсон, а також брати Джоел і Ітан Коени. У рейтинг потрапили по три фільми режисерів.

Лідируючий в рейтингу фільм "Малхолланд Драйв" був знятий Девідом Лінчем за власним сценарієм. У головних ролях знялися Наомі Уоттс, Лора Херрінг і Джастін Теру. Спочатку картина була задумана як частина телесеріалу, проте відзнятий матеріал не сподобався замовнику. Тоді режисер дозняв деякі сцени і перетворив пілотний випуск в закінчений повнометражний фільм.

Картина принесла Линчу приз за кращу режисуру Каннського кінофестивалю в 2001 році, а також номінацію на премію "Оскар" в цій же категорії. Видання Rolling Stone, Village Voice, Sunday Times і The Guardian включили "Малхолланд Драйв" в трійку кращих кінострічок десятиліття.

Топ-10 кращих фільмів сторіччя:

1. "Малхолланд Драйв" (Девід Лінч, 2001)
2. "Любовний настрій" (Вонг Кар-Вай, 2000)
3. "Нафта" (Пол Томас Андерсон, 2007)
4. "Віднесені примарами" (Хаяо Міядзакі, 2001)
5. "Отроцтво" (Річард Лінклейтер, 2014 року)
6. "Вічне сяйво чистого розуму" (Мішель Гондрі, 2004)
7. "Древо життя" (Терренс Малік, 2011)
8. "Один і два" (Едвард Янг, 2000)
9 "Розлучення Надера і Сімін" (Асгар Фархаді, 2011)
10. "Всередині Л'юіна Девіса" (Джоел і Ітан Коени, 2013) / "Старим тут не місце" (Джоел і Ітан Коени, 2007)