Суспільство
20 січня 2015
Вірменія в очікуванні протестів після смерті хлопчика з родини, убитої російським солдатом (відео)
Генпрокурор Вірменії так і не надав чіткої відповіді про те, яка країна буде судити обвинуваченого.
news-image

У єреванському медичному центрі помер шестимісячний Сергій Аветісян, останній із родини, вбитої у вірменському місті Ґюмрі. Свою сім’ю хлопчик пережив лише на тиждень. В очікуванні поновлення демонстрацій у місті, Міністерство внутрішніх справ Вірменії ввело у Ґюмрі додаткові війська, повідомляє Є l Єдність.інфо із посиланням на Радіо Свобода.

Нагадуємо, у вбивстві зізнався солдат Валерій Пермяков, що дезертирував із розташованої у Вірменії російської військової бази і затриманий при спробі перетнути кордон із Туреччиною.

Стан 6-місячного Сергія погіршився ще у неділю ввечері. На сьомий день боротьби за своє життя у нього посилилась ниркова та серцева недостатність і хлопчик помер. 

Міністерство хорони здоров’я Вірменії заявило, що «незважаючи на тривалі і безперервні зусилля провідних місцевих і зарубіжних фахівців з проведення реанімаційних заходів, поліпшити життєві показники дитини не вдалося, (у нього – ред.) розвинулася серцево-судинна, легенева та ниркова недостатність: відбулися незворотні зміни, що призвело до смерті».

Президент Вірменії Серж Саргасян висловив співчуття щодо смерті хлопчика.

«Згасло світло, яке було єдиною розрадою для нас після різанини в Ґюмрі, яке залишало надію зробити щось, щоб хоч якось повернути навіки втрачене. На жаль, не вийшло, незважаючи на всі можливі і неможливі зусилля, не вийшло», – написав він у телеграмі.

Раніше Саргасян мав телефонну розмову з російським президентомВолодимиром Путіним, який висловив співчуття родичам загиблих, а також всьому вірменському народу. За його словами, він упевнений, що всі необхідні слідчі дії будуть проведені якнайшвидше, а винні будуть покарані за законом.

В очікуванні поновлення демонстрацій, Міністерство внутрішніх справ Вірменії ввело додаткові війська у місто Ґюмрі. На відео, знятому вірменською службою Радіо Свобода, зокрема, видно дев’ять міліцейських автобусів, які прибувають до міста.

Російського солдата, рядового Валерія Пермякова, підозрюють у тому, що він вбив шістьох членів родини Аветісян – бабусю, дідуся, їхніх сина, доньку, невістку та дворічну внучку. Злочинець застрелив їх з автомата, а, коли той відмовив, штиком завдав важких травм шести-місячному Серьожі, який помер через тиждень.  Пермяков, що служив на російський базі у Ґюмрі, зізнався у цьому злочині після того, як його затримали російські прикордонники при спробі перетнути кордон із Туреччиною. Рішенням російського суду він був заарештований. Йому висунуто звинувачення за двома статтями Кримінального кодексу Росії – дезертирство зі зброєю і вбивство.

Однак Вірменія, тим часом, проводить власне розслідування.  Генпрокурор Вірменії Геворк Костанян під час прес-конференції підкреслив, що питання передачі Пермякова не обговорюється, оскільки він вже знаходиться на території Вірменії, хоча й під юрисдикцією російської сторони. Однак, генпрокурор так і не надав чіткої відповіді про те, яка країна буде судити обвинуваченого.  

Під час акцій у столиці Вірменії, Єревані, 15 січня протестувальники, які вимагали видачі Пермякова вірменській владі, вступили у бійку з поліцією, яка завадила їм спалити російський прапор перед посольством Росії. Двоє учасників були затримані – один з них кінорежисер Тигран Хзмалян.

Губернатор Ширакської області Вірменії Фелікс Цокалян заявив, що погоджується з вимогою демонстрантів видати Пермякова вірменській владі, але наполягає на мирному діалозі.

«Я приєднуюся до вимоги, тому що ми вимагаємо справедливого судового розгляду, вимагаємо, щоб ми провели цей судовий розгляд, але все має бути зроблено з розумом і зі сформульованими письмово вимогами», – сказав він.

Але протестувальники нині вимагають не лише видачі російського солдата місцевому правосуддю, але і ставлять запитання про те, чому Вірменія досі мириться з присутністю російських військових баз на своїй території, в той час, як сусіди позбулися їх після здобуття незалежності від Радянського Союзу.