Офіційне народження смайлика сталося 37 років тому. Тоді, 19 вересня 1982 року, професор Університету Карнегі-Меллона Скотт Фалман вперше запропонував використовувати три символи, що йдуть поспіль: двокрапку, дефіс і закривальну дужку, пише «Є!» з посиланням на 112.

Це було зроблено для позначення "усміхненого обличчя" в тексті, який набирається на комп'ютері. Зрештою ідея Фалмана стала фактично революційною в електронному лексиконі.

Лист зі смайлами, який Фалман відправив на місцеву електронну дошку оголошень, мав такий вигляд:

"19-Sep-82 11:44 Scott E Fahlman :-) From: Scott E Fahlman I propose that the following character sequence for joke markers: :-) Read it sideways.

Actually, it is probably more economical to mark things that are NOT jokes, given current trends. For this, use :-("

Найдавніший смайлик було знайдено 18 липня 2017 року. Його виявила команда археологів з Туреччини та Італії під час розкопок у турецькому місті Каркамиш. Смайлик було нанесено на поверхню глиняного глечика для шербету, виготовленого приблизно в 1700-х роках до н. е.

У 1919 році чотири смайли (сумних і веселих) використовував у нотах своєї п'єси In Futurum Ервін Шульгоф.

Вже щасливе обличчя, наприклад, використовувалося в рекламних кампаніях фільмів "Лілі" в 1953 році та "Жижі" в 1958 році.

У 1963 році американський комерційний художник Гарві Болл створив для однієї з рекламних кампаній зображення щасливого обличчя, яке малося використовувати на кнопках.

 

Зроблене ним зображення у вигляді темних овальних очей і складок з боків рота на яскраво-жовтому фоні стало найбільш знаковою версією.

 

Вони виробляли кнопки, кавові кружки, футболки та інші предмети, прикрашені смайликом і фразою "Щасливого дня".

До 1972 року вони продали близько 50 млн зображень щасливого обличчя.

Що зараз?

Смайлики з моменту своєї появи еволюціонували. Приблизно ось так:

 

Далі настав час різних анімованих смайлів – так званих емодзі й анімодзі.

 

 

Але поряд з цим класичні смайли нікуди не зникли і все ще залишаються популярними.