новини

Віктор Каспрук: «Україна опинилася між Майданом і Майданеком»

Якщо результати виборів відверто фальшуються чи ігноруються, то очевидно, що представницька демократія не спрацьовує.

Осінь в Україні – традиційний час початку Майданів. Досі акції народного незадоволення діями нинішньої влади великою мірою стримував коронавірус, адже ймовірність зараження за скупчення великої кількості людей в одному місці дійсно є високою, пише політолог Віктор Каспрук.

Проте Covid-19 не може весь час служити стримуючим політичним фактором, якими б не були негативні наслідки від його швидкого поширення. Очевидно, що просто так на Майдан ніхто не вийде. Для цього потрібне визрівання необхідних передумов, як це вже було 2004 і 2014 років. Українські Майдани – це точки біфуркації, своєрідні репери деградації України. А оскільки деградація триває, то Майданів уникнути буде важко", - зауважив експерт.

Підтримка Зеленського падає, не дивлячись на те, що значна частина електорату, яка підтримала його 2019 року, не готова визнати своєї помилки, що б там далі в країні не відбувалося.

Тут необхідно зробити похибку на те, що Майдани не можуть назавжди стати способом управління державою і заміняти собою парламент, Кабінет міністрів чи президента. Хоча політична реальність в Україні, на жаль, є такою, що тільки Майданами народ нині може виправляти помилки, допущені населенням, яке раз у раз ведеться на облудливі обіцянки настання кращого життя вже буквально завтра після чергових виборів. Парадокс ситуації у тому, що навіть коли Майданами вдається досягти зміни режимів, посткомуністична «матриця» залишається незмінною. Саме тому після наступного Майдану їй так швидко вдається повернути у владу свої кадри. А в силу оригінального «професорського» способу мислення її висуванців, з’являються знову такі плачевні результати, як деградація економіки, політики, структур соціуму в цілому та, як наслідок, загальнонаціональне збіднення", - додав політолог.

Як зазначає Каспрук, революційним шляхом вдається змінити політичних персоналій. Проте в результаті знову виявляється, що замінили лише одного представника олігархії на іншого. І це не тільки нічого не змінює, але й множить на нуль саму ідею Майданів.

Не зважаючи на те, що головними цілями розвитку незмінно залишається збереження держави і західний вектор її розвитку, Україна ніби попала в «замкнену часову петлю». Олігархату не потрібна реальна інтеграція із Заходом. Оскільки в такому разі вони не витримають конкуренцію з західниками і олігархія може бути ліквідована. Без проведення глобальних реформ Україні ніколи не стати членом Європейського Союзу і НАТО. Але такі реформи неможливі принципово в рамках олігархічної «матриці». Якщо взяти до уваги 2 українські Майдани і Майдан в Білорусі, то вимальовується цікава картина. По-суті, вони вирівнюють наслідки ґанджів представницької демократії, за якої на пострадянському просторі навчилися вправно підміняти результати виборів", - пише експерт.

Це зовсім не означає, що необхідно замінити вибори в Україні чи Білорусі якимись іншими політичними процедурами. Проте, якщо результати виборів відверто фальшуються чи ігноруються, то очевидно, що представницька демократія не спрацьовує. 

А за умов відсутності політичного інструментарію усування наслідків цього фальшування не залишається нічого іншого, як шляхом проведення Майданів виправляти помилки чи відверті політичні зловживання, допущені іншими. Оскільки часто за українських реалій представницька демократія забезпечує не пряме представництво інтересів громадян, а обслуговування деякими нечистоплотними політиками власних політичних потреб. Хоча це зовсім не означає, що влада народу в Україні неможлива. Та для цього необхідно демонтувати посткомуністичну «матрицю». Поки що соціально-економічна ситуація в Україні перманентно погіршується. А «особливості» керування нашою державою призвели до падіння життєвого рівня народу", - пояснює політолог.

За словами експерта, Україна не лише погано керована держава, вона при цьому ще й дуже добре пограбована. 

А це набагато ускладнює ситуацію, котру необхідно вирішувати. Якщо уявити собі гіпотетично, що в один із днів в Україні дійсно перемогла демократія, то що ж робити із тими, хто з таким завзяттям (і не без користі для себе) обслуговував цю систему? З усіма суддями, прокурорами, поліціянтами, есбеушниками і мільйонним бюрократичним апаратом – для яких ця система стала не лише «рідною», а й єдино бажаною. Бо за нормального розвитку Української держави вони б ніколи не мали таких значних статусних, фінансових і майнових дивідендів. Після перемоги Революції гідності було допущено ряд критичних стратегічних помилок. Попри усі наміри, так і не відбулося масової заміни кадрового складу суддівського і прокурорського корпусу та поліції. Це сталося саме тому, що не було розроблено механізму такої заміни. Тобто не створено своєрідного «бюрократичного домкрату», який під час такої процедури усунув би можливість утворення правового вакууму в Україні, унеможливив виникнення хаосу в суспільстві та не дозволив зупинити роботу виконавчої системи влади під час зміни системи", - пише Віктор Каспрук.

Цілком очевидно, що реформувати Україну, не замінивши її олігархічну «матрицю» – завдання утопічне і нездійсненне. Проте так само утопічно відсторонити одномоментно від влади бюрократичний апарат, який намертво до неї приріс.

Найперше завдання громадянського суспільства – це взяти діяльність управлінського державного апарату під свій контроль. Необхідно назавжди позбавити Україну бюрократії азійської форми правління, яку під час колонізації Росією вона перейняла у Москви", - додав політолог.

Політолог впевнений, що позитивні зміни в Україні можливі лише тоді, коли народ перестане боятися влади. 

І не житиме за концтабірними принципами виживання – умри ти сьогодні, а я завтра, – і тоді, як владу в країні перестануть захоплювати регіональні клани, а владу перейматимуть на себе відповідальні партії, котрі відповідатимуть за свої обіцянки перед виборцями. Необхідно припинити вбивчі процеси деградації. Адже країна придатна до позитивних змін, розвитку і процвітання. Умів високих і якісних в нас багато, проте вони поки що не створюють антикризово-орієнтованого політичного магнітного поля змін", - резюмував Каспрук.

Нагадаємо, за словами Павла Клімкіна: «Все це усвідомлення природи російського режиму відбувається за принципом» краще пізно, ніж ніколи". Європейське "НІ" є дуже ймовірним - залежність від такої Росії нікому не потрібна.

До речі, Камала Харріс вважає, що Росія спробує допомогти Трампу перемогти на виборах. Кандидатка у віцепрезиденти від демократів також звинуватила Трампа у «нападах на виборчу систему США».

Також радимо прочитати: Павло Казарін: «Якби не російське вторгнення, то Україна 2020-го куди більше б нагадувала саму себе зразка 2013-го». Якби Москва в лютому 2014 року обрала іншу модель поведінки ‒ вона могла б домогтися куди більшого, ніж досягла в результаті за допомогою зброї.

1 жовтня 2020, 13:12

 

Loading...

До теми

Авторизація